Історичні особистості

Дмитро Вишневецький (Байда) (?—1563)

Одним із перших легендарних героїв козацької епохи став канівський староста Дмитро Вишневецький, що одержав прізвисько Байда. Вишневецький походив із роду волинських князів Гедиміновичів і перебував на службі у польських королів, однак у душі був щирим козаком. Його прагнення до військової слави та полководницький талант не знаходили застосування, доки князь не зважився розпочати діяти на свій страх і ризик. Задум його полягав у тому, щоб побудувати на острові Мала Хортиця укріплений замок і розмістити в ньому сильний гарнізон для захисту українських рубежів. Байда швидко став одним із видатних проводирів козацтва і прославився відчайдушно сміливими походами проти турецьких і татарських поневолювачів. Він неодноразово здійснював спроби об’єднати сили християнських держав Європи в боротьбі проти Криму, але у відповідь одержував порожні обіцянки. Однак канівський староста був людиною дії, і його сухопутні та морські походи тримали татар і турків у постійному страху. В 1558 році вісім тисяч козаків на легких суденцях, «чайках», під командуванням Вишневецького обрушилися на Кримське ханство, а в 1559 році Байда спробував захопити головну турецьку твердиню — фортецю Азов.

Побоюючись ударів у відповідь із півдня, польський король заборонив Байді діяти самостійно, і тоді князь разом із загоном козаків перейшов на службу до московського царя Івана Грозного, за що одержав у «годівлю» місто Белів з повітом. Однак у 1561 році Вишневецькому довелося тікати з Москви і повернутися в Україну. В 1563 році, під час одного з походів у Молдавію, яка перебувала в залежності від турецького султана, князь зазнав поразки — його загін із чотирьох тисяч козаків був розгромлений, а сам Байда потрапив у полон. Його доставили у Стамбул і в 1564 році піддали мученицькій смерті — козацького проводиря було скинуто з фортечної стіни на залізні гаки, на яких він провисів іще три дні, залишаючись у свідомості.

Вдячна пам’ять про походи та ратні подвиги Байди збереглася в багатьох історичних хроніках і народних піснях.

             Іван Мазепа: цікаві факти про славетного гетьмана

 

Іван Мазепа (1639 - 1709) — одна з найвизначніших постатей в історії козацької України. Військовий та політичний діяч, гетьман Війська Запорізького, голова козацької держави на Лівобережжі — він зробив величезний внесок у тогочасне життя українців. Саме Мазепа намагався відновити авторитет гетьманства в Україні, а також проводив курс на відновлення козацької держави. Постать Івана Мазепи є суперечливою, але, без сумніву — надзвичайно цікавою. Тож давайте дізнаємося маловідомі факти з біографії українського гетьмана.

 

Яким був Іван Мазепа?

● Мазепа — виходець зі шляхетного роду Мазеп-Колединських, мав благородне походження. Його родина мешкала на Київщині.

● На формування характеру майбутнього гетьмана вплинули соціально-політичні події, які вирували в ті часи. Так, дитинство Мазепи припало на час гетьманування Богдана Хмельницького. Батько Івана, Степан Мазепа, довгий час був білоцерківським отаманом.

● За переказами сучасників, у юні роки Мазепа мав неймовірну вроду, яка дісталась йому від матері. У майбутнього гетьмана закохувалися дівчата та молоді жінки. 

● У характері Івана Мазепи поєднувалися нетипові речі — прагматизм та романтичне мислення, гострий розум та певна поетичність. З юних років, він був всебічно розвиненою людиною, а також дуже ерудованим.

● Мазепа захоплювався філософією та історією, любив давньогрецьких поетів. Отаманського сина часто можна було побачити з томом Сократа на колінах.

● Гетьман здобув ґрунтовну освіту. Спочатку, він навчався в Києво-Могилянській академії, згодом — вивчав військову справу в Голландії та філософію у Франції.

● Гарних манер, уміння вести світську бесіду та переговори юний Мазепа навчився при дворі польського короля Яна ІІ Казимира.

● «Переломний момент» у житті Івана — це вступ на службу до Петра Дорошенка (1669 р.). Дорошенко довіряв Мазепі, доручав йому важливі дипломатичні завдання, цінував гострий розум майбутнього гетьмана.

● Булаву гетьмана Лівобережної України Мазепа отримав в 1687-му, після чергової змови генеральської старшини. Головною метою, на цьому етапі, для новообраного гетьмана стало об’єднання Лівобережжя, Правобережжя та Запоріжжя.

● Мазепа був релігійною людиною, а також ревним заступником православ’я. Надавав кошти на будівництво церков, але, окрім того, підтримував розвиток освіти. Саме в часи гетьманування Мазепи Києво-Могилянська колегія стала академією.

● Гетьман прагнув до монархічної одноосібної влади, додержувався досить жорстких методів правління. Також саме Мазепа відмовився від політичної орієнтації на Річ Посполиту.

● Мазепа — не лише вправний політик, а і громадський діяч. За його гетьманування відбувся чималий розвиток усіх галузей української культури, освіти, мистецтва та літератури.

● Спочатку, Іван Мазепа побудував дипломатичні стосунки з російським царем. Останній, упродовж довгого часу, ставився до українського гетьмана дуже прихильно. Коли ж взаємини з Москвою погіршилися, Мазепа почав шукати іншого патрона. Так утворився союз зі Швецією. 

                       Петро Сагайдачний: цікаві факти

Цікаві факти про Петра Сагайдачного, про життя відомого і славетного гетьмана Війська Запорізького.

Петро Конашевич Сагайдачний народився у шляхетній забезпеченій родині, яка навіть мала власний герб. Він закінчив Острозьку школу, яка була першою і найкращою українською греко-слов’янською православною школою вищого рівня

Військовому мистецтву Сагайдачний навчався у Самійла Кішки.

До початку своєї успішної військової карєри, Петро Сагайдачний займався журналістикою і підробляв репетиторством.

Саме Сагайдачний зробив із запорізьких козаків армію (ввів армійську дисципліну і розробив тактику бою, властиву саме козакам), що дало йому можливість воювати з переважаючою кількістю турецької армії.

Сагайдачний заборонив козакам пити горілку під час морських походів, а за провини не рідко карав смертною карою.

Сутність його оборони була у використанні тактики наступальності, раптовості, нічного бою й превентивності атак

Своє легендарне прізвисько Сагайдачний дістав завдяки умінню влучно стріляти з лука (Сагайдак — сагайдак для стріл).

Присвятивши своє життя військовій справі Сагайдачний все ж створив сім’ю. Дружиною його була шляхтянка Анастасія Повченська. У них був син Лукаш, але він помер молодим

Перед смертю Сагайдачний заповів усе своє майно на просвітницькі, доброчинні та релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.

Помер після важкого поранення отруєною татарською стрілою,

Джерело: https://dovidka.biz.ua/petro-sagaydachniy-tsikavi-fakti