Чи знаєте ви?

Маленький Будда

Буддизм – одна із світових релігій, біля витоків якої, а нині це достеменно відомо, стояв не міфічний персонаж, а людина, яка прожила на землі відведений їй долею вік. Подібно до того, як родоначальником християнства був Ісус із Назарета, а ісламу – Мухаммед із Мекии, основоположником буддизму був Сіддхартха Гаутама, син раджі маленької країни Шак’я на кордоні сучасної Індії та Непалу. Тому його називають ще й Шак’ямуні.

Буддою його назвали пізніше, коли він став проповідником. Слово це означає «пробуджений». І релігію назвали буддизмом – за іменем Будди.

Як і в усіх основоположників великих релігій, історія його появи на світ обросла з часом багатьма найнеймовірнішими подробицями. Він народився близько 560 р. до н.е. – задовго до Ісуса й Мухаммеда! Причому, з’явився на світ…550-й раз! Справа в тому, що індуси завжди вірили: душа з тілом розлучається лише тимчасово, а потім знову перевтілюється. Ось і Будда, перш, ніж з’явитися в бразі принца Гаутами, 83 рази був святим, 58 – царем, 24 – монахом, 18 – мавпою, 13 – торговцем, 12 – куркою, 8 – гусаком, 6 – слоном. Крім того, під час своїх минулих життів він перероджувався в рибу, пацюка, тесляра, коваля, жабу, зайця і т. ін.

Перед останнім втіленням він перебував на небі, біля «трону задоволених богі», і вишукував собі зручний час, місце та батьків. Він вибрав той період історії, коли життя людини могло тривати триста років – не так довго, але й не надто коротко, – достатньо, щоб його вчення встигло пустити корені в Індії. За матір собі він обрав благочестиву Майю, дружину раджі, котра довела свою чистоту й досконалість під час усіх минулих життів упродовж 100 тисяч років.

Одного разу праведній Майї приснився сон. До неї в бік чудесним чином увійшов білий слон із шістьма іклами. А через дев’ять місяців, у день настання повного місяця, у травні, таким же чином – через бік, принц Гаутама з’явився на світ. І одразу ж зробив сім перших кроків. Народження його супроводжувалося багатьма чудесами: пролився дощ лотосів і лілей, вітер приніс аромат сандалового дерева, у небі сяяло подвійне сонце.

А сам малюк був позначений дивовижними знаками. Усього їх було 32: золотиста шкіра, довгі пальці, довгі мочки вух, широкі п’яти і т. д.

Ці чудесні позначки побачив аскет-астролог, який напророчив, що новонародженого чекає велике майбутнє. Він стане великим правителем або великим відлюдником. Аскет бажав йому другого шляху, а батькові, певна річ, хотілося, щоб син став могутнім царем, котрий установить на землі праведний порядок.

Образ Майя незліченну кількість разів надихав художників і скульпторів. Зображень її з хлопчиком Буддою аж ніяк не менше, ніж ікон та скульптур Богородиці з маленьким Ісусом на руках.

Козаки-характерники

• Хто такі козаки-характерники?
• Чи насправді вони були наділені магічними властивостями?
• Гопак – танок чи бойове мистецтво характерників?

Про все це та інше можна дізнатись в даному дописі та на сторінці Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича ЧНУ ім. Б. Хмельницького у Facebook!

Серед запорізького козацтва існувало таємниче, овіяне легендами явище – характерництво. Характерниками були козаки, які, за сучасним визначенням, володіли екстрасенсорними і паранормальними здібностями: телепатією, ясновидінням, здатністю до гіпнотичного впливу. Існує чимало легенд про те, що козаки-характерники володіли до того ж і здатністю до подорожей у Наві, тобто – до подорожей в потойбічному світі.

Звідки походить саме слово “характерник” сказати досить важко. Звичайно, найпростіша версія – зв’язок із словом “характер”. Так, козаки були людьми “з характером”, як то кажуть, твердими, мужніми, з міцною волею та здатністю впливати на інших. Ще б, хто би не пішов за таким рішучим хлопцем. Але для декого це надто спрощене пояснення. Існує також версія, що ця назва походить від імені богині Хари.

Хара – одне з імен богині Ради чи Лади – матері богів, богині любові, гармонії та мудрості. Вважається, що характерники – ті, кого богиня звільнила від смертності тіла. Що ж, тут, звичайно, можна знайти і багато аргументів проти, однак будь-яка версія має право на існування, доки не доведено протилежне.

Цікаві факти про козаків-характерників:

Найбільш часто козаки-характерники виступали в ролі знахарів, виконуючи функції як швидкої допомоги на полі бою, так і наступного лікарського супроводу, оскільки в козацьких загонах, в більшості своїй, лікарів, як таких не було.

Дуже часто козаки-характерники були, радниками козацької старшини.

Характерники були неперевершеними бійцями, розвідниками. Спеціально навчені козаки в часи запорізького козацтва становили загони пластунів, свого роду спецназ того часу.

Характерник не міг померти, не передавши свій Дар Відання (знання) хоча б одному наступникові. Так ці знання і збереглися до наших днів.

Козаки-характерники були обраними воїнами, елітою війська. За звичаєм, навчалися в храмах Світовида і Перуна.

Серед характерників були ті, які жили більше ста років на світі.

Парадоксальний факт: незважаючи на те, що на Січ не допускалися жінки, вони зустрічалися серед військових магів-характерників.

У козака-характерника завжди з собою були підкова і люлька. Він знав, як розслабляти і качати м’язи за допомогою підкови.

Одним із найдавніших видів бойового танцю запорозького походження – «Гопак». Він виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець — своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу і мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!».

Характерниками були такі відомі представники нашої історії, як князь Всеслав Полоцький, князь Віщий Олег, козацькі полководці Северин (Семерій) Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Сірко, Іван Золотаренко, Семен Палій, Максим Залізняк та багато інших.

На сайті Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича ЧНУ ім. Б. Хмельницького ко постійній основі діє віртуальна виставка на тему козацтва, вона доступна за посиланням: До 365 -річчя від утворення Української козацької держави

В наш час ще залишився слід від характерників. Їх бойові мистецтва, таємниці та звичаї втілились в українських бойових танцях, на кшталт, гопака, який вважається синтезом фізичної та духовної, себто психологічної підготовки воїна. Вважається, що характерники, готуючи козаків до бою, дуже багато уваги приділяли саме психологічним аспектам. Тому навряд чи сьогодні можна говорити про нечисту силу, знаючи, яким вагомим може бути психологічний вплив на людину.